Використання композитних матеріалів за переломів трубчастих кісток у тварин

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА  ВЕТЕРИНАРНА ТА ФІТО САНІТАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВИКОРИСТАННЯ КОМПОЗИТНИХ (остеотропних) МАТЕРІАЛІВ ЗА ПЕРЕЛОМІВ ТРУБЧАСТИХ КІСТОК У ТВАРИН

(науково-методичні рекомендації)

Біла Церква
2014 

Затверджено на засіданні науково-методичної ради Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України

 
Укладачі: Рубленко М.В., д-р вет. наук, академік 
Андрієць В.Г., кандидат вет. наук, доцент
       Семеняк С.А., аспірант
 
Використання композитних матеріалів за переломів трубчастих кісток у тварин: Науково-методичні рекомендації / М.В. Рубленко, В.Г. Андрієць, С.А. Семеняк – Біла Церква, 2014. – 28 с.
 
У рекомендаціях висвітлені ключові патогенетичні аспекти репаративного остеогенезу, представлено характеристику основних біологічних та синтетичних композитних матеріалів та обґрунтована ефективність їхнього застосування у тварин на основі клініко-рентгенологічних та біохімічних досліджень. 
Рекомендовано практичним та науковим фахівцям, слухачам післядипломної освіти, студентам вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації за спеціальністю 110101 – ветеринарна медицина, ОКР – магістр. 
 
Рецензенти: Левченко В.І., доктор вет. наук, академік НААН, професор кафедри внутрішніх хвороб тварин (Білоцерківський національний аграрний університет);
Ільніцький М.Г., доктор вет. наук, професор кафедри хірургії та хвороб дрібних домашніх тварин (Білоцерківський національний аграрний університет)

ВСТУП

В умовах сучасного мегаполісу за останні роки суттєво збільшилася кількість дрібних домашніх тварин. Водночас підвищилася частота випадків захворювань різного ґенезу, що потребує моніторингу захворюваності цих тварин. Це дасть можливість об’єктивно оцінити структуру окремих нозологічних форм різної етіології та спрямувати на них увагу фахівців ветеринарної медицини, що в свою чергу, сприятиме поглибленому їх вивченню, удосконаленню та розробці нових діагностичних і лікувальних заходів.

Останнім часом все більше дослідників приділяють увагу моніторингу хірургічної патології, яка зустрічається у дрібних свійських тварин в умовах міста. Так, за даними моніторингу, що проводився протягом 1998–2002 рр. у клініках м. Житомир та однієї з клінік м. Києва. хірургічна патологія склала 42,1 % [1], а в Київському районі м. Одеси за період 2003–2005 рр. – 43 % від загальної кількості тварин, які надійшли до клінік [2]. У м. Біла Церква серед тварин, що надійшли в хірургічну клініку Білоцерківського НАУ протягом 2011 року, хірургічна патологія склала 46,2 у собак та 54,4 % у котів [3]. Переломи  кісток частіше спостерігаються у метисів – 44, а за статтю у кобелів – 59 % [4].

Згідно з нашими даними отриманими при проведенні моніторингу ветеринарної допомоги у вет клініці «Айболит» м. Одеса за 2013 р. [5] у структурі ветеринарної допомоги в умовах мегаполісу істотне місце займає хірургічна патологія собак, яка становить 28,4 % від загальної кількості тварин, які надійшли до клініки. Серед них найбільш поширені хвороби шкіри – 29,9 %, травми та хірургічна інфекція м’яких тканин – 26,4, кістково-суглобова патологія – 13,4 %. Найбільш поширені серед кісткової патології у собак переломи кісток, а серед фрактур трубчастих кісток осколкові – 39,0 %. За локалізацією перше місце займають переломи передпліччя – 39,0, на другому місці стегнової кістки – 26,9, на третьому місці гомілки – 14,6 %.

У розрізі порід переломи трубчастих кісток частіше зустрічаються у метисів – 31,7 %, у собак карликових порід – 21,9 та мисливських – 19,4 %. За віковим показником: у 3–6-міс. – 29,2 %, 1–3 та 4–7 років – по 22,0 %, при цьому в кобелів частота фрактур значно більша – 63,4 %, ніж у сук – 36,6 %.

У структурі хірургічної патології значне місце займає травматизм, що знаходиться на рівні 50 % [6], а згідно з даними зарубіжних авторів – 39,3 % [7]. У більшості випадків наслідками травм є переломи кісток, які серед хірургічної патології у собак складають близько 5,7–12,7 % [3, 8, 9], серед яких частка осколкових становить від 24,9 до 60 % [9, 10]. Такі фрактури супроводжуються  не тільки кістковими дефектами, але й мають значний відсоток різноманітних ускладнень та, відповідно, потребують комплексного остеосинтезу з використанням імплантантів. У цьому разі заміщення кісткових дефектів для широкого загалу практиків є надзвичайно проблематичним. Матеріалами для кісткової пластики можуть бути різні речовини (Для кісткової пластики використовуються різні біоматеріали). Стандартом вважається використання аутогенного трансплантату, як правило, з гребня клубової кістки, але забір аутокістки і червоного кісткового мозку пов'язаний з додатковою травмою, недостатнім обсягом пластичного матеріалу при великих кісткових дефектах. У зв’язку з цим запропоновано низку нових матеріалів для заміщення дефектів кісткової тканини та стимуляції репаративного остеогенезу.

При виборі матеріалів для кісткової пластики  основна увага надавалася керамічним фосфатам кальцію матеріалам на основі фосфатів кальцію, а саме: ГАП та ТКФ  у вигляді гідроксиапатиту і трикальційфосфату (кергап, остим-100) [11, 12] та біокомпозитам (коллапан, колапол) на основі деградуючої матриці (колаген) та наповнювача – керамічні фосфати кальцію [13].

Деградуючі матриці використовують для попередження міграції та зв’язку частинок гідроксиапатиту між собою. Це такі речовини як сульфат кальцію, альгінат, колаген та ін. Композитні матеріали на основі гідроксиапатиту і колагену використовуються в клінічній практиці як за кордоном (Biostite, Collagraft) так і у вітчизняній гуманній ортопедії та стоматології (Колапол, Коллапан, Гапкол та ін.). 

BIOMIN © 2018
Компания РАМ I
.